У Німеччині щороку близько 70.000 жінок щорічно хворіють на рак молочної залози. З них – 44.000 гормонрецепторпозитивні.
До цих пір було прийнято, що пацієнти з високим ризиком рецидиву завжди отримували хіміотерапію на додаток до антигормональної терапії (тамоксифен або інгібіторами ароматази). Пацієнти з низьким ризиком – отримували лише ендокринну терапію.
Проблематично було з підбором оптимальної терапії для пацієнтів із середнім ризиком рецидиву – які становлять близько половини всіх пацієнтів із гормонрецепторпозитивними пухлинами. І в цій групі найскладніше було передбачити, які саме жінки матимуть перевагу від лікування хіміотерапією.
Для відповіді на це питання було створено дослідження ADAPT
До нього було включено
Пацієнти – 18-75 років
Горморецептор-позитивна пухлина, HER2-негативна
Т1 до Т4с, N1-3, M0
Пацієнтам після біопсії пухлини визначали рівень Ki67 та ризик рецидиву за тестом OncotypeDX. Далі їх поділяли на 3 групи ризику: високого, середнього та низького.
У пацієнтів з максимум трьома ураженими лімфовузлами визначали рівень Ki67 та ризик рецидиву за допомогою тесту OncotypeDX.
Далі пацієнти отримували 3 тижні індукційної ендокринної терапії, після чого проводилася повторна біопсія або операція.
Пацієнти з N0-N1, Ki67 нижче 10% і ризиком рецидиву OncotypeDX нижче 12, отримували тамоксифен або інгібітор ароматази.
Якщо Ki67 після індукції антигормональною терапією залишався високим або OncotypeDX >25, у цьому випадку вони отримували хіміотерапію на додаток до антигормональної терапії.
Тобто ще раз наголошу – після первинної біопсії, проводимо лікування антигормонами 3 тижні, повторна біопсія і якщо хороша відповідь на антигормональну терапію – подальше лікування ТІЛЬКИ антигормональними препаратами. Дуже прогресивна ідея!
І результат показав, що жінки у групі середнього ризику, зі зниженням Ki67 до 10% або нижче після індукції показали такі ж результати безрецидивної та загальної тривалості життя, як пацієнти з низьким ризиком при початковій біопсії.
Далі була група високого ризику з поділом на групи з паклітакселом та наб-паклітакселом. І тут наб-паклітаксел показав ефективність у 2 рази вище за рівнем повного патоморфозу – з 10% до 20%
Дослідження продовжується, оскільки є нові цікаві питання:
- Що з жінками з 4 та більш ураженими лімфовузлами?
- Що з жінками з гарною відповіддю на антигормональну терапію та поганою реакцією на хіміотерапію? Чи можуть ці жінки профітувати від посиленої антигормональної терапії?
Саме ці питання зараз з'ясовуються в дослідженні ADAPT-cycle і ми ДУЖЕ чекаємо на результати і сподіваємося, що дана група пацієнтів зможе лікуватися без застосування хіміотерапії з таким же хорошим результатом!
Ваш лікар П